|
Творчий переказ - перехiдний вид роботи вiд
переказiв до творiв. У ньому учень не тiльки вiдбиває змiст i деталi
прочитаного уривка, а вiдповiдно до завдання сам робить певнi змiни й
додатки. В усiх випадках, коли учнi пишуть творчий переказ, треба, щоб вони
вловлювали тон i особливостi розповiдної манери автора уривка i щоб їхнi
доповнення до запропонованого тексту були написанi мовою, близькою до мови
твору.
Цього можна домогтися, звичайно,
лише на основi спостережень над мовою автора, аналiзу її особливостей.
До творчих переказiв учитель ставить перед учнями
рiзнi вимоги. Це може бути замiна особи оповiдача, елементи змiни композицiї,
введення опису, оцiнка поведiнки героя, виклад ставлення до якої-небудь
подiї, тлумачення iдейного змiсту оповiдання; це також можуть бути думки, що
виникають в учнiв за асоцiацiєю з тим епiзодом, про який вони будуть писати у
викладi тощо. i чим рiзноманiтнiшi будуть цi завдання, тим бiльше сприятимуть
вони розвитковi творчої думки учнiв. Навчити учнiв думати, розумiти, осмислювати
прослуханий ними текст i передати потiм свої думки простою виразною мовою -
саме таку мету ставить перед собою вчитель, пропонуючи учням творчий переказ.
Належної уваги потребує формування в учнiв умiнь
читати. Пiд час навчання читання (i передусiм ознайомчого) необхiдно
сформувати в учнiв умiння знаходити помилки у членуваннi тексту на абзаци,
правильно членувати текст на абзаци пiд час створення власних висловлювань.
Збагаченню й активiзацiї мови учнiв сприяють i
перекази-переклади. У такому переказi учнi повиннi правильно передавати
основнi положення змiсту тексту. Тут особливого значення набуває точне
вiдтворення найбiльш важливих слiв оригiналу, якi спецiально опрацьовуються з
учнями перед тим, як вони приступають до написання переказу. Учнi навчаються
не плутати елементiв однiєї мови з елементами iншої. При цьому змiцнюються
навички дотримання норм кожної мови.
Написати самостiйно оригiнальний твiр, переказ (з
творчим завданням) нелегко. Багато значить вдало знайдене слово, виражальний
засiб. Особливу увагу слiд звернути на стилiстику, мовленнєве
"забарвлення" тексту, попередження синтаксичних помилок, до яких
вiдносяться:
· Неправильне узгодження пiдмета з присудком;
помилки у вiдмiнковому керуваннi;
· Вживання як однорiдних членiв речення слiв, що
означають родовi й видовi поняття: "твори i вiршi",
"письменники i поети";
· Порушення порядку слiв, словосполучень у
реченнi;
· Неправильне вживання дiєприслiвникових зворотiв:
"Читаючи роман, Юрiй Брянський менi дуже сподобався";
· Дублювання пiдмета: "Гончар, вiн
вiдтворив...";
· Сплутування прямої i непрямої мови;
· Неграмотне введення цитат тощо.
При написаннi диктантiв учителям
слiд керуватись лiтературними (орфоепiчними) нормами вимови слiв сучасної
української мови, а не побуквенною диктовкою.
Переказ,
близький до тексту (детальний)
Розпочинаємо навчання усним детальним переказам на
основі розповідних текстів з ясним, динамічним сюжетом, чітко окресленими
характерами героїв. Паралельно проводимо перекази найпростіших описових
текстів і текс-стів-міркувань. Більш складною формою роботи є переказ
розповідного тексту з елементами опису, міркувань.
Наблизити переказ до умов
природного спілкування зручніше на такому тексті, де є діалог, який
попередньо прочитується в особах.
Письмові перекази, близькі по тексту, проводяться
в усіх класах, починаючи з періоду навчання грамоти. Важливо, щоб самостійне
письмо, яке спирається не на списування чи диктант, а саме на мовлення дітей
(в даному випадку на переказ прочитаного), вводилося якнайраніше. Від запису
окремих слів, словосполучень, речень, фрагментів усного переказу слід уже у 2
класі переходити до повних переказів невеличких текстів.
Ефективним прийомом підготовки до письмового
переказу є вільний диктант. Учитель читає текст частинами, а учні записують
так, як запамятали (вільно). Специфіка вільного диктанту в тому, що цей вид
роботи не тільки удосконалює навички правопису, а й розвиває звязне мовлення.
Вільні диктанти збагачують словниковий запас і граматичну будову мовлення
учнів, формують уміння переказувати чужий текст з урахуванням його теми й
основної думки. Щоб вільний диктант став більш ефективним засобом підготовки
до письмових переказів, необхідно запропонувати дітям визначити тему і
основну думку тексту, колективно провести його мовний аналіз, скласти план.
Доцільно також у процесі написання вільного диктанту використовувати наочні
засоби - картини, кадри діафільму тощо.
Цей вид переказу має на меті передати якусь лінію,
вузьку тему тексту, наприклад, переказати тільки певний якийсь епізод або
сцену, опис зовнішності героя чи картину природи. Вибірковий переказ
грунтується на попередньому відборі матеріалу на дану тему і створенні на цій
основі нового висловлювання. У процесі виконання роботи учні вичлено-вують
одну частину матеріалу, абстрагуються від іншої. Це- часто потребує стислої
передачі якоїсь частини тексту, переробки його. Виникає потреба певним чином
систематизувати відібраний матеріал, знайти власні мовні засоби для звязку
відібраного, використати мовне багатство вихідного тексту відповідно до
поставленого комунікативного завдання.Вибірковий переказ
Вибiрковий переказ передбачає вiдбiр головного i
послiдовне розташування матерiалу. Готуючи учнiв до сприймання тексту,
учитель попереджує, що їм необхiдно буде запамятати мiсце, де розповiдається
про основнi подiї, головних героїв, їхнi вчинки тощо.
Великий розвивальний ефект мають вибіркові
перекази твору за ілюстрацією чи кадрами однойменного діафільму. Учень має
визначити, з якого моменту слід розпочати розповідь і яким закінчити, щоб
переказ уривка відповідав Ілюстрації і в тон же час був зрозумілим.
Вибірковий переказ готує до творів на літературну тему.
Виконуючи стислий переказ, діти вчаться бачити
головне, суттєве у тексті і передавати його, використовуючи мовні засоби
узагальненої передачі змісту. Відомі різні способи стиснення тексту: 1)
усунення другорядного, деталей; 2) узагальнення конкретних, одиничних явищ;
3) поєднання обох названих способів.
Щоб усунути несуттєве, необхідно спочатку виділити
в тексті основне з точки зору головної думки твору і деталі, потім відкинути
деталі, обєднати суттєве і скласти новий текст. У процесі узагальнення
матеріалу вичленову-ються одиничні факти, потім підшукуються мовні засоби із
узагальненої передачі і будується новий текст.
Розпочинається навчання стислому переказу на
розповідних текстах, у яких простежується розгортання подій. Виклад сюжетної
канви такого твору і буде стислим переказом. Елементи стислого переказу
вводяться у 1 класі. Дітям пропонується у процесі аналізу тексту передати
одну його частину одним реченням. Потім пропонується передати коротко дві
частини, а далі - зміст усього твору.
Ступені стиснення тексту можуть
бути відображені схематично (схема введена Д. І. Тихомировим):
Повний текст Детальний переказ Стислий
переказ План Вираження думки твору однією фразою.
Навчання всім цим видам роботи над
текстом здійснюється паралельно, хоч наведена послідовність зберігається. Від
детального і вибіркового переказу учні переходять до стислого та до складання
плану і вираження думки усього твору однією фразою. Можливий і зворотний
шлях: від вираження в одному реченні головної думки твору - до плану, потім
стислого і детального переказу.
Стислий
переказ
Стислі
письмові перекази вводяться слідом за усними у 2 класі і продовжуються в
ускладнених варіантах у З і 4 класах. Вони готують до складання конспектів і
тез наукових статей у старших класах.
До стислого переказу проводиться систематична, роззосереджена
підготовка. З цією метою використовуються такі типи завдань:
1) виділення речення-зачину, у якому виражена тема
логічно закінченої частини твору;
2) виділення деталізуючої,
пояснюючої частини мікро-тексту;
3) скорочення логічно закінченої
частини тексту виключенням деталей;
4) розширення, розгортання
речення-зачину введенням пояснень, деталей, розкриттям змісту узагальнюючого
слова;
5) підбір узагальнюючого слова
(родового поняття) до ряду слів;
6) підбір одного узагальнюючого речення до кількох
речень мікротексту;
7) інтонаційне виділення слів, найважливіших для вираження
думки.
Це - перехідна форма роботи між переказом і
твором. У своїй основі вправи цього типу є переказами, близькими до тексту.
Але виконуючи цю звичну роботу, школярі водночас вчаться давати
характеристику або портрет, робити висновки, дописувати якусь частину.
Додаткове завдання - це логічне продовження
вихід-него тексту. Тому, формулюючи творчі завдання, слід дбати проте, щоб
доповнення тематично, композиційно, стилістично було близьким до переказу і
пластично вписувалося у нього.
Виділяється дві групи завдань, зорієнтованих на
розвиток уяви і активізацію творчої думки. Одні з них передбачають судження з
позиції читача-критика. Інші вимагають продовжити роботу з позиції автора.
Завдання таких типів допомагають учням глибше вникнути у вихідний текст,
проаналізувати всі його сторони, привчають самостійно визначати композицію,
стиль висловлювання, відбирати мовні засоби відповідно до поставленого
комунікативного завдання. Учні, таким чином, максимально наближаються до
розвязання завдань, звязаних із самостійним творенням тексту.
Відомі різні типи переказів із додатковим
завданням. Переказ із зміною особи оповідача (першої особи на третю або
третьої на першу) вимагає значної перебудови змісту та мовного оформлення
твору. Під час заміни особи
Перекази
з додатковим завданням (творчі перекази)
Мовленнєві засоби вихідного тексту виявляються
непридатними для переказу. Нова позиція оповідача вимагає нових засобів
вираження, і учні мають самостійно відшукати їх.
Другим видом переказу із зміною особи називають вправу,
коли розповідь слід вести не від імені головного героя твору, а одного із
персонажів. Наприклад, про пригоди нерозумного горобчика слід розповісти від
особи сороки, зозулі, сови, ґави, крука (Леся Українка, "Біда
навчить"). Щоб успішно розвязати таке завдання, учень повинен пройнятися
атмосферою художнього твору, зрозуміти характери персонажів, поглянути очима
на події, що відбуваються.
Великий творчий рівень роботи учнів досягається у
переказах із творчим доповненням. Це може бути завдання - ввести опис з
позиції письменника. Пропонуючи таке завдання, учитель під час читання тексту
опускає авторський опис. Учні складають свій опис, а потім він порівнюється
із авторським варіантом.
Особливо приваблюють дітей
завдання, у яких проектується доля улюблених героїв. І хоч дітям нелегко
висловити свої передбачення, проте у своїх міркуваннях вони відображають
власні життєві позиції. Виконання таких творчих доповнень для учнів - це
завжди вирішення проблемних ситуацій.
Доповнювати прочитаний текст можна також зіставленнями
із аналогічними фактами, взятими із життя чи з інших джерел, та вираженням
свого ставлення до зображеного.
З метою посилення емоційного впливу художнього
образу та розвитку уяви використовується словесне малювання. Учитель
звертається із запитанням і завданням типу: Якою вам уявляється картина
природи (пшеничне поле, берізка, сосни у снігову заметіль), коли ви слухаєте
оповідання, вірш? Як ви уявляєте обстановку, у якій проходять події твору?
Розкажіть так, ніби все це перед вашими очима, начебто ви самі бачите, чуєте
і описуєте події. Яким вам уявляється герой у найбільш напружений момент дії?
Словесні картинки найчастіше створюються до
фрагментів твору, найбільш значних для розкриття його ідейно-тематичного
змісту. Побудована серія малюнків-ілюстрацій до одного тексту може слугувати
картинним планом до нього.
Висновки
Потребує постійної уваги
проблема гармонійного поєднання навчання чотирьох видів мовленнєвої
дiяльністi (аудiювання, читання, говорiння, письмо).
Вiдповiдно до програми
учні мають навчитися писати рiзнi види переказiв: докладнi, детальнi, усні й
письмовi, стислi, вибiрковi, творчi, перекази-переклади, перекази за
картинами, фiльмами, виставами i т. п.
Докладний усний переказ -
це один iз видiв засвоєння тексту, вид роботи над удосконаленням усного
мовлення учнiв, пiдвищенням ефективностi всiєї роботи з розвитку мовлення.
Треба вчити школярiв "говорити на тему", умiнню доносити до
слухачiв основну думку, за допомогою iнтонацiї висловлювати своє ставлення до
того, про що йде мова.
Докладний письмовий
переказ передбачає докладну повну й близьку до тексту передачу на письмi
змiсту прочитаного. Працюючи над цим видом переказу, учнi вчаться розбиратися
в логiчнiй i композицiйнiй структурi оповiдання, оволодiвають навичками
правильного викладу прослуханого матерiалу, засвоюють новi й закрiплюють уже
знайомi лексичнi, фразеологiчнi, синтаксичнi елементи української
лiтературної мови.
Суть стислого переказу полягає в
синтезуваннi спiльних частин тексту й узагальненнi їх основного змiсту.
Стислий переказ прищеплює
учням навички лаконiчної мови, навчає уникати багатослiвя.
Вибiрковий переказ
передбачає вiдбiр головного i послiдовне розташування матерiалу. Готуючи
учнiв до сприймання тексту, учитель попереджує, що їм необхiдно буде
запамятати мiсце, де розповiдається про основнi подiї, головних героїв, їхнi
вчинки тощо.
Творчий переказ - перехiдний вид
роботи вiд переказiв до творiв.
У ньому учень не тiльки
вiдбиває змiст i деталi прочитаного уривка, а вiдповiдно до завдання сам
робить певнi змiни й додатки. В усiх випадках, коли учнi пишуть творчий
переказ, треба, щоб вони вловлювали тон i особливостi розповiдної манери
автора уривка i щоб їхнi доповнення до запропонованого тексту були написанi
мовою, близькою до мови твору.
Цього можна домогтися, звичайно,
лише на основi спостережень над мовою автора, аналiзу її особливостей.
|
