Я згоден із думкою, що чим людина освіченіша, тим вона вільніша. Адже той, хто не вміє рахувати, носитиме завжди із собою калькулятор, неграмотний скористується допомогою комп’ютерної програми з перевірки орфографії або освіченого товариша. Той, хто не знає законодавства, звернеться по допомогу до юриста. А освічена людина, яка володіє знаннями в різних галузях, сама вирішує проблеми, не від кого не залежить.
На підтвердження цієї тези можна навести такий приклад.
Пригадаймо пана сотника із повісті Г.Квітки – Основ’яненка «Конотопська відьма». Незважаючи на те, що Забрьоха мав чин сотника( посада йому дісталася в спадок від батька), був неосвіченою людиною: не вмів писати, читати, рахувати. Це й зумовило його цілковиту залежність від свого писаря, який і козаків рахував, і листи писав, і допомагав одружуватись сотнику, і … робить усе, щоб усунути того з посади.
Інший приклад – із сучасного життя.
Я навчаюся в суспільно – гуманітарному класі. Серед предметів, що в нас викладаються, є «Основи правознавства», «Людина і суспільство», «Громадянська освіта». Дякуючи тому, що саме на цих уроках ми знайомимось основами правового статусу людини й громадянина, своїми конституційними обов’язками, основами конституційного ладу України, важливими положеннями адміністративного та карного права, маю високий рівень правової культури. І вільним почуваю себе тому, що добре знаю сучасне законодавство.
Отож, кожен повинен усвідомити, що знання – сила, воно робить людину незалежною, і лише освічений почуває себе вільним.
