Підтвердьте або спростуйте думку, що час не має влади над коханням.
Твір-роздум на тему кохання та людських почуттів у форматі ЗНО.
Я підтримую думку, що кохання непідвладне часу. Це почуття, яке ушляхетнює людину, робить її доброю, лагідною, життєрадісною. Мабуть, на світі немає людини, яка була б байдужою до цієї теми. Як на мене, то саме кохання є рушієм життя, бо всі безумства й усі благородні пориви людина звершує в пориві кохання.
Напевно, немає письменників, які не оспівували б кохання. Згадую безсмертного Тараса Шевченка, його балади «Тополя», «Катерина», прекрасні, хоч і трагічні, почуття Івана й Марічки, Соломії й Остапа із творів Михайла Коцюбинського («Тіні забутих предків», «Дорогою ціною»), і велику любов Марусі Чурай, що «чолом сягала неба» (Ліна Костенко, «Маруся Чурай»), і світле кохання Лукаша і Мавки (Леся Українка, «Лісова пісня»), Франкове «Зів’яле листя»; «О, панно Інно», «Коли в твої очі дивлюся» П. Тичини; «На білу гречку впали роси» М. Рильського; «Так ніхто не кохав», «Білі акації будуть цвісти» В. Сосюри; «Є в коханні і будні, і свята» В. Си-моненка; «Маруся Чурай», «Світлий сонет» Ліни Костенко — усі ці твори й чимало інших так чи інакше сповнені великим почуттям — безумовно реальним, іноді світлим, іноді болючим, колись взаємним, а колись і нерозділеним.
А чи здатне наше покоління на високе почуття? Багато хто сумнівається, що сьогодні таке почуття існує, бо довкола себе бачить брутальність і корисливість. Високе почуття стало немодним.
Проте я впевнена, що кожна моя ровесниця мріє саме про таке почуття, бо ж кожен хоче уваги, тепла, ніжності. Я вірю, що воно існує, бо непідвладне часу, просто не кожен може усвідомити значимість величного в житті. А цим величним неодмінно є кохання.
Довгий шлях починається з першого кроку
Я погоджуюся з китайським філософом Лаоцзи, який сказав: «Довгий шлях починається з першого кроку”. Більшість із нас прагне бути успішним, але не всі досягають своєї мети. Річ у тім, що лише одиницям притаманні потрібні для цього риси характеру: цілеспрямованість, рішучість, упевненість, здатність сконцентруватися й повністю присвятити себе справі.
По-перше, початковий крок є найважливішим, адже на шляху до здійснення своєї мрії часто доводиться боротися із самим собою: ми вимушені робити те, чого не хочемо, і відмовлятися від того, що робимо із задоволенням.
По-друге, саме перший крок зазвичай І стає мотивацією для по дальших дій, а рішучий, вдалий початок здатен надихнути на великі звершення. Прикладом може слугувати біблійний герой Мойсей, який нанамагався врятувати єврейський народ, звільнивши його від рабства. Іван Франко у своїй поемі «Мойсей» описав довгий сорокарічний шлях блукань пустелями колишніх рабів-євреїв, яких пророк повів за собою в пошуках «землі обіцяної», кращої долі.
Цікавим прикладом із життя є видатний боксер, наймолодший абсолютний чемпіон світу Майк Тайсон. Він народився в неблагонадійній родині в одному з кримінальних районів Нью-Йорка. До тринадцяти років хлопець був хуліганом, доки не потрапив до спецшколи для неповнолітніх злочинців. Там Майк попросив учителя фізкультури (колишнього боксера) стати його тренером. Зробивши крок назустріч спорту, юнак назавжди змінив своє життя. З того моменту він повністю присвятив себе тренуванням» згодом здобувши титули, визнання та любов фанатів. Отже, довгий шлях, безперечно, починається з першого кроку. Головне, зробити його назустріч своїм мріям, адже кожна по-справжньому успішна людина робить себе сама, пройшовши тріумфальний шлях до успіху.
Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений
Я цілком згоден з народною мудрістю «Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений». Адже він, тобто вислів, має дуже глибоку повчальну думку, проблематика якої є дуже актуальною в наш час. І мені б хотілося довести це іншим. Я часто питав себе: «Що таке час взагалі?». Матеріально його не існує, але він здатен на що завгодно: він, тобто час, може розлучити людей, подарувати життя, розбити серце та вилікувати душу. Зараз кожен з нас живе за індивідуальним розкладом, який містить багато пунктів досягнення головної мети чи мрії. Але, слідуючи цьому розкладу, ми втрачаємо цінність часу, котра, згодом, стає нам байдужа. І саме в цей момент трапляється щось жахливе,те, що потім змушує страждати через свою неувагу до будь-чого. Це нагадує мені кидок бумеранга – як ми ставимося до часу, тим він нам і відплатить. На цю тему можна розмірковувати ще багато часу, але треба зрозуміти, що, як би не хотілося, повернути час назад неможливо. Один день не можна прожити двічі. І навіть зараз, пишучи цей твір, я марную свій дорогоцінний час. Але я твердо знаю, що цей твір може навчити когось тим, про що він і не замислювався. Я вважаю, що найприємніше марнування часу – це проведення його з користю для себе й інших. Це – мій особистий принцип, котрий, я гадаю, не зміниться. Цій проблематиці приділяв увагу видатний український письменник Григорій Квітка-Основ’яненко у своєму творі «Маруся». Коли Василь, повернувшись із заробітків, дізнався про трагічну смерть своєї коханої, він повністю віддався суму й печалі. В його голові дзвеніли думки, одна з яких змушувала його шкодувати про те, що він так мало часу провів зі своєю коханою Марусею. Я вважаю, що Григорій Квітка-Основ’яненко цим оповіданням хотів навчити читачів цінувати кожну мить, проведену з рідними чи коханою. Адже, життя дуже коротке, протягом якого треба проводити більшість часу з тими людьми, котрі завжди будуть з тобою. І зараз мені б хотілося навести приклад з власного життя. Цінувати час я навчився декілька років тому. Трагічний урок навчив не одного мене, ай всю мою родину. Мій дідусь усе своє життя працював викладачем фізичної культури в сільській школі. Він був дуже мудрий та розумний,багато читав та вмів радіти життю. Але, також, він мав одну шкідливу звичку – він обожнював палити. Стаж паління в нього був великий – тридцять років. Але,коли йому виповнилося 56 років, у нього було виявлено захворювання на рак слинної залізи. Кожен з нас розумів те, що дідусю залишилося недовго. День,коли він помер став для мене найжахливішим. Вже потім, через декілька днів, я зрозумів, як багато часу люди витрачають на непотрібне, коли можна було б подарувати його близьким та рідним людям. Отже, час,хоча не матеріальна одиниця, але стрімко тече вперед,змінюючи все навкруги, навіть те, що не під силу змінити людині.
Музика в житті людини
Скептик скаже: «Музика – це вид мистецтва, а ним ситий не будеш». Але я вважаю, що саме мистецтво робить життя людини наповненим, багатозвучним, різнокольоровим. Музика, як один із видів мистецтва, збагачує світ людини барвами, емоціями.
Але музика – це не тільки естетична насолода. Леся Українка в юному віці через хворобу змушена була попрощатися із своїм фортепіано і забути про мрію стати музикантом, проте любов до музики позначилась на багатьох її ліричних творах, які принесли їй світову славу. Лукаш із драми-феєрії «Лісова пісня» звуками сопілки розбудив серце Мавки.
У повісті В.Короленка «Сліпий музикант» розповідається про те, як музика допомогла головному героєві, сліпому юнакові, безпорадному і безталанному, знайти себе в житті і стати корисним для людей. Через музику сліпого кобзаря він зрозумів, що його особисте горе ніщо в порівнянні із стражданням сотень і тисяч нещасних. Ставши відомим музикантом, він відчув радість життя і свою потрібність іншим людям. Музика зробила із немічного каліки повноцінну, духовно багату людину, яка змогла подолати своє горе.
Наш земляк, всесвітньовідомий піаніст Святослав Ріхтер завдяки наполегливій праці здобув широке визнання і славу. Почувши вперше музичні твори від свого батька, органіста лютеранської церкви, він закохався в музику на все життя. Його віртуозне виконання підкорювало серця мільйонів слухачів.
Музика, крім усього згаданого, є ще й засобом виховання. Лікарі стверджують, що дитина, яка ще до народження «слухає» гарну класичну музику, матиме різнобічні здібності і врівноважений характер. Біологи, провівши численні досліди, помітили, що будь-які рослини теж позитивно реагують на класичну музику.
Ну а людина? Людина за допомогою музики може передати свій стан, настрій, мрії і прагнення. Все життя людини можна «проілюструвати» музичними творами. Буває, що люди, які не чують музику, часто цю прогалину заповнюють чимось іншим, наприклад малюванням. Значно гірше, якщо людина свідомо робиться «глухою». ЇЇ життя втрачає колір, сонце, повітря. Така людина сама себе обділяє щастям.
Отже, музика є невід’ємною частиною духовного світу людини.
Зміни - найцікавіше в житті
Як на мене,
зміни — найцікавіше в житті людини. Адже що може бути краще за втечу від
буденності, пізнання чогось нового, від багатства почуттів у
душі? По-перше, у кожного із нас є певні обов’язки, які щодня ми маємо
виконувати Вони затягують пас у сіру реальність, де кожний день нічим
не відрізняється від іншого.
Щоб не опинитися в замкненому колі
буднів, маємо вносити деякі зміни у своє звичайне життя. Це принесе
радість та піднесення, додасть сил, надихне на працю, відкриє щось
нове. Яскравим прикладом може слугувати новела «Intermezzo» Михайла Коцюбинського,
де зображено митця, знесиленого життям: «залізна рука» міста все більше й
більше стискала, пригнічувала його. А на природі він зміг відпочити
фізично та емоційно, набратися сил, натхнення для праці. По-друге, у
сучасному світі дуже багато різноманітних проблем, небезпек і несправедливості.
Тож якщо людина хоче якось вплинути на хід подій та змінити щось на краще,
вона передусім мусить починати із себе. Кожен має осмислити й усувати свої
недоліки, які заважають насолоджуватися життям і приносити радість іншим, має
розвивати свій духовний світ. Прикладом можна вважати власне життя. Мені
зазвичай дуже цікаво ставити перед собою певну мету, яка передбачає
усунення поганої звички або, навпаки, набуття хорошої. Це допомагає
розвиватися, досягати успіхів і прикрашати буденність неординарними рішеннями
та подіями. Отже, немає нічого цікавішого за зміни в житті людини.
Не можна зациклюватися на чомусь одному, марнувати життя, тому що це
не принесе бажаного результату.
Що таке талант
Я думаю, що талант – це унікальний дар, даний людині Богом чи
успадкований від батьків. Це уміння робити щось з особливою майстерністю,
філігранно, краще від інших.
Психологи стверджують, що немає не
талановитих людей, потрібно тільки вчасно виявити і розвинути обдарування. І
тоді неодмінно людина почуватиметься щасливою.
Український мандрівний філософ і поет Григорій Сковорода
сформулював ідею «сродної праці», яка, на мою думку, тісно пов’язана із
талантом людини. Кожен із нас народжується з особливим, притаманним тільки йому
обдаруванням, і якщо така людина зуміє реалізувати свої здібності, то вона
відчуватиме задоволення від життя і праці. Саме цю думку покладено в основу
байки «Бджола і Шершень».
Дуже часто талант відіграє вирішальну роль у долі людини.
Згадаймо хлопчика-сироту, який, завдяки своєму природному таланту до малювання,
зміг вирватися із кайданів кріпацтва і стати студентом Петербурзької академії,
а згодом – Великим Кобзарем, пророком українського народу.
Народна мудрість стверджує, що під лежачий камінь вода не
потече. Звичайно, природний талант потрібно розвивати, удосконалювати. Доречним
прикладом є творчість відомої української художниці Катерини Білокур. Картини,
створені неосвіченою селянкою, яка через хворобу майже ніколи не залишала
батьківську хату, стали окрасою виставок у Парижі й Торонто, поповнили художні
колекції істинних прихильників мистецтва. Народна майстриня за допомогою пензля
дарувала людям квіти, цим самим утверджуючи ідею безсмертя краси.
Творіння талановитих людей не підвладні часу. Герой роману Павла
Загребельного «Диво» мав незвичне й прекрасне ім’я – Сивоок. Мені здається, що
письменник, називаючи героя так символічно, хотів сказати, що хлопець
бачитиме світ не такими, як у всіх, очима. Втративши родину, пройшовши крізь
складні випробування, Сивоок повернувся на рідну землю і збудував храм, який
досі височіє на пагорбах вічного Києва, – Софійський собор.
З усього сказаного можна зробити висновок, що для справжнього
таланту не важливо, де він знаходиться. Головним є бажання і прагнення
реалізувати цей дар, спрямувати його на радість і щастя.
Що визначить подальшу
долю людства – віра в силу людського розуму загалом чи віра в окрему
особистість?
Я думаю, що саме віра в
силу колективного розуму визначить подальшу долю людства. Під силою людського
розуму я розумію знання вчених, досв
Зміни - найцікавіше в житті
