Я згоден із думкою, що на
чужині батьківщину цінують більше.
З дитинства ми звикаємо до
навколишнього світу, починаємо любити все, що нас оточує: природу, людей, рідне
місто, а коли опиняємось за кордоном, все здається незвичним, чужим, і в серці
оселяється туга за Батьківщиною. Також на чужині відмінні від наших звичаї,
побут, і людині важко до цього пристосуватися.
Яскравим прикладом на
підтвердження цієї тези є життя Г.Многогрішного з роману І.Багряного
«Тигролови». Коли Григорій втік з потягу та опинився в тайзі, він
постійно відчував тугу за Батьківщиною, незважаючи на те, що знайшов прихисток
в українській родині, де шанували народні традиції та звичаї. Герой страждав
від того, що на Україні лишилися його рідні та друзі, а для нього дорога додому
закрита.
Якщо
подивимось на сучасне життя, то побачимо, що люди в пошуках кращої долі
вирішують поїхати за кордон. Опинившись у чужій країні, вони страждають від
того, що позбавлені спілкування рідною мовою, що їх ніхто не розуміє і не
може допомогти. І весь час виникають спогади про рідну країні, сім’ю, вони
стають ближчими, дорожчими, Люди починають цінувати те, що втратили, не
витримують розлуки й повертаються на батьківщину.
Таким
чином, людина, опинившись на чужині, починає ще більше цінувати Батьківщину.
