Якою стане в майбутньому сьогоднішня юна людина – важлива моральна, політична, економічна задача нашого
суспільства. Роль вчителя та вихователя
в цьому процесі важко не оцінити.
Всім давно
відомо, що знання, фантазія, логіка думки і міркування, любов до рідної мови,
уміння зв'язно, логічно і образно розповідати виховуються в школі.
Від учителя та вихователя в значній
мірі залежить, якими виростуть діти, чи знайдуть вони самих себе.
Звичайно навчання нерозривно пов`язано з вихованням, адже не
може вчитель учити писати, читати та рахувати, забуваючи звертати увагу учнів
на гарні манери, ввічливість, прививати любов до природи, до рідної землі, вчити
любити та поважати свій народ та батьків.
Проблема взаємозв’язку
виховання та навчання завжди актуальна, оскільки вчителю потрібно враховувати
індивідуальні особливості та темперамент дитини, також те з якої сім`ї дитина
та яке виховання вона отримала вже від батьків.
Всім відомо, що коли діти починають ходити до школи, то
батьки для них дещо втрачають свій авторитет, бо зараз на першому плані є педагоги, отже і відповідальність за особистість дитини лежить в більшій
мірі саме на них. Особливо, якщо діти залишилися без батьківського піклування.
Проблемі
взаємозв'язку навчання і виховання присвятили свої дослідження такі вчені:
Баранов С.П. , В.Е. Гурман, М.А. Олесницкий, К.Д. Ушинский.
Особливу увагу необхідно зосередити на пріоритетних
напрямках реформування виховання: - формування
національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання
працювати задля роз-квіту держави, готовності її захищати;
- забезпечення духовної єдності поколінь, вихован-ня поваги до
батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;
- формування високої мовної культури, оволодіння українською
мовою;
- прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв,
традицій усіх етносів, що населяють Україну;
- утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди,
справедливості, патріотизму, добра, працелюб-ності, інших доброчинностей;
- формування
глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською
відповідальністю;
- формування у
дітей і молоді вміння міжособистісного спілкування та підготовка їх до життя в
умовах ринкових відносин .
Вчитель і
вихователь повинні бути єдиним цілим, доповнюючи один одного.
До кожної теми
уроку вчитель ставить виховну мету і дуже добре, якщо ці теми вихователь
продовжував у своїх бесідах після уроків.
Цілеспрямованість
і результативність навчально-виховного процесу залежить від того, наскільки
узгоджено працюють учителі і вихователі. Але це не виключає, а, навпаки,
передбачає персональну відповідальність кожного за доручену справу.
Завдяки спільним, узгодженим діям виробляються єдині
вимоги до учнів, створюються умови для боротьби за високу якість навчання і
виховання дитячого колективу, для своєчасної взаємодопомоги в роботі вчителів і
вихователів та визначення педагогічно доцільних засобів впливу на дітей.
Готуючись до
самопідготовки, вихователям слід радитися з учителями, ознайомлюватися з
планами їх роботи. Часто вчителі й вихователі разом проводять екскурсії,
організовують фенологічні й метеорологічні спостереження, збирання й оформлення
експонатів для шкільного краєзнавчого музею, виготовлення наочного приладдя,
додатково працюють з невстигаючими та ін. Періодично питання про спільну роботу
вчителів і вихователів слід обговорювати на педагогічних радах, нарадах при
директорі, на засіданнях методичних об´єднань і предметних комісій. Учителі й
вихователі можуть допомогти один одному спланувати й провести вивчення окремих
навчальних тем.
На початку навчального року вчителі й вихователі,
переглядаючи програму, спільно визначають, яку роботу зможуть провести з учнями
вихователі в позаурочний час, уточнюють зміст діяльності вихователя,
спрямованої на піднесення якості знань учнів.
Існують такі форми узгодження
роботи вчителя і вихователя:
• усна й письмова взаємоінформація педагогів;
• участь у засіданнях методичних об´єднань і
предметних комісій, педагогічних читаннях, науково-практичних конференціях,
розробка спільними зусиллями окремих тем;
• відвідування вчителями груп, допомога вихователю й
учням у раціональній організації виконання домашніх завдань;
• допомога вихователя вчителеві в організації
самостійної роботи учнів на уроках;
• ведення спеціальних зошитів взаємозв´язку в роботі
між учителями і вихователями.
Застосування цих форм приносить велику користь у
піднесенні якості навчання учнів.
Роботу вихователі будують
залежно від її структури. Переважно один педагог працює як учитель, а інший -
як вихователь, керівник групи. В його обов´язки входить організація дітей під
час прогулянки, обіду, самопідготовки, екскурсій, клубних занять та інших
заходів. Зрозуміло, що в таких умовах вирішальна роль належить особистості
вчителя і вихователя, які працюють в одному класі, їхні ділові якості,
психологічна й емоційна сумісність, вміння працювати злагоджено, дружно і чітко
визначають якість навчально-виховної роботи всієї групи.
Взаємодія між учителем і
вихователем у школі з продовженим днем здійснюється в двох основних видах
спільної діяльності: в навчальній - під час уроків і виконання учнями домашніх
завдань та в позанавчальній - у різних видах позакласної та позашкільної
діяльності.
Учитель у спеціально відведений час на уроках озброює
школярів знаннями, вміннями, навичками. В процесі навчання на уроці він
одночасно навчає дітей раціональних прийомів самостійної роботи як в оволодінні
теоретичним матеріалом, так і у виконанні практичних робіт.
Вихователь безпосередньо не займається навчанням
учнів, однак, здійснюючи керівництво їхньою самопідготовкою, продовжує роботу,
почату вчителем на уроці. Певна річ, класний керівник
зацікавлений у тому, щоб самопідготовка дітей була добре організована і
проводилася з урахуванням його вимог. А це можливо лише за налагодженої тісної
взаємодії вчителя з вихователем.
Прагнучи встановити
тісний контакт у спільній роботі, педагогам слід користуватися такими методами,
як відвідування уроків вихователем і занять із самопідготовки вчителем,
особисті бесіди після уроків, ведення спеціальних зошитів, у які вчитель
вносить свої зауваження про клас і окремих учнів, про те, які важливі
особливості в їхній поведінці він спостерігав на уроці, а вихователь, у свою
чергу, по закінченні навчання в школі записує в зошит зауваження про них під
час роботи.
Взаємодія вчителя і вихователя не обмежується часом,
відведеним для уроків та занять із самопідготовки, а продовжується і в
позанавчальній виховній роботі. Не порушуючи права учнів на самостійність,
вихователь допомагає їм вибрати гурток, секцію з урахуванням здібностей і
нахилів. Вихователі час від часу мають відвідувати заняття
окремих гуртків, секцій, цікавитися успіхами своїх вихованців.
Вчитель та вихователь – партнери в навчанні та вихованні дітей!
| 