Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий куточку землі, солов`їна пісне! Ти прекрасне, але найбільше твоя багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.
Українці – то є назва славного народу,
Україна – то край славний, аж по Чорне море,
Україна – то лан пишний, і степи, і гори,
І як мені Україну щиро не кохати,
Мене ненька по-вкраїнськи вчила розмовляти!
Україна… Рідний край… Золота, чарівна сторона. Земля, рястом заквітчана, зелом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.
З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про її гаї зелені, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться великими традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.
Що таке Україна? За віконцем калина,
тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата, під тополями хата,
Під вербою криниця, золотиста пшениця.
Серед лугу лелека і діброва далека.
Узимку, коли завершувалися роботи частішали дівочі та парубочі гуляння. Це було 13 грудня і вважається днем пам`яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозванного.
За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії і дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів поставив хрест і сказав: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа!» Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.
Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, а ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям, дідусям. Хай сьогоднішнє свято відкриє перед вами гості розум, мудрість, щедрість нашого народу!
 Українські вечорниці
Починаємо вже не раз,
Хай сміх, і пісня ллється
В серці кожного із нас.
Обійдіть весь світ безмірний
І скажіть в якій країні
Так зберігся скарб безцінний,
Як у нас, на Україні?
Просим всіх на наше свято,
Превелике, пребагате,
Від зірниці до зірниці
Хай лунають вечорниці.
Гей, на наших вечорницях
Хто сумний – розвеселиться!
Співи, танці, небилиці –
Гарні будуть вечорниці!
Зайди, місяченьку за чорною хмару,
Там мати шукає своїй доні пару.
Шукає, шукає багатого сина,
А її кохає бідний сиротина.
Кохає, кохає ще й думає брати,
А тій же парі завадила мати.
Дівчина кохала хлопця молодого,
А її віддали за вдівця старого,
За вдівця віддано роки марнувати
Химерний, маленький,
Бокастий, товстенький
Коханчик удався,
У тісто прибрався,
Чимось смачним напхався,
В окропі купався.
На смак уродився,
В макітрі скакав…
Не довго нажився, -
У дірку скотився,
Круть–верть – та й пропав.
Хотів був догнати –
 Шкода шкандибати:
Лови – не лови!
А як його звати –
Лінуюсь сказати,
Скажіть мені ви!
Їжте, гості, просим щиро,
Вареники наші з сиром.
Вареники непогані,
Вареники у сметані.
Чобітки веселі в мене,
Як піду гуляти,
Чобіточки тупотять,-
Хочуть танцювати.
От поволі затихають наші вечорниці
Не забудьте ви дорогу у наші світлиці
Хай любов і щире слово
Душу вам зігріє.
Пам’ятайте, вечорниці в ніч на Андрія!
|
