 9 грудня 2013 року Україна відзначає 150-річчя від дня народження великого сина України, патріота, вченого, невтомного трударя на освітянській ниві Бориса Дмитровича Грінченка.
Ми глибоко переконані, що кожен свідомий українець повинен вивчати творчість Б. Д. Грінченка, пропагувати її, досліджувати, бо це людина, яка все своє життя присвятила боротьбі за майбутню вільну і демократичну України. Жив бо він великою і прекрасною ідеєю повносилого відродження рідного народу, який, за глибоким переконанням самого Бориса Дмитровича, "мусить зайняти гідне місце у вселюдному товаристві".
Його талант і завзяття, у стократ помножені на виняткову працьовитість, дали змогу встигнути зробити стільки для української культури, причому в різних галузях, скільки під силу не одній людині, а цілому колективу.
І якщо за життя письменникові довелося сповна зазнати переслідувань, то по смерті його творча спадщина була піддана табу. Лише в незалежній Україні ми маємо можливість належно віддати шану винятковим заслугам Б. Грінченка. Адже постать невтомного трудівника по праву може стояти поруч із такими титанами нації, як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка.
Свого часу С.Єфремов назвав Б. Грінченка "нашим стягом". Воістину усім своїм життям письменник потвердив уміння не словах, а на конретних діяннях виявляти любов до рідного народу і його мови, уміння зрозуміти його душу, болі та турботи. Бо був він не просто світочем української культури, а одним із будителів народу, дієвим прикладом подвижництва на теренах розвою української культури і національної ідеї.
Тож вшановуючи світле ім`я Б.Д. Грінченка, ми мусимо взяти для себе хоч дещицю його працелюбства й відданості українській ідеї. Розширюймо уявлення про самовідданий подвижницький характер діяльності Б. Грінченка, котрий усе своє життя прожив під найблагороднішим покликом:
Клейнод душі моїй - добро мого народу, Моєї нації з занепаду повстання...
|
